Значна частина сучасної масової культури працює за схемою, яку в професійних колах називають "МЛИН-3": небагаті люди продають зовсім бідним свої фантазії про життя багатих, дуже багатих і казково багатих. Іноді ця схема урізноманітнюється який-небудь яскравою деталлю: небагатий людина демонструє жовтій пресі свій будиночок на Рубльовці або видає на-гора якусь випадково підглянуту прикмету олігархічного побуту (на кшталт сакраментальної фрази "як покращала столиця Чукотки", яку олігархи вимовляють після прибуття в Лондон). Цей цілком закономірний і навіть по – своєму красивий механізм володіє, однак, однією небезпечною особливістю-нерідко самі багатії прагнуть дізнатися, як вони живуть, вивчаючи роздуми на цей рахунок людей якщо і не зовсім жебраків, то досить близьких до цього стану. Тільки цим можна пояснити Вавилонську архітектуру рубльовських особняків і страхітливе кількість стоять в московських пробках "майбахів". Так чи існує дійсно надійний і науково достовірний спосіб заглянути в світ надбагатих? На це питання ми даємо впевнений ствердну відповідь. Але почати розповідь доведеться здалеку, повернувшись в дев'яності роки минулого століття. Саме тоді Чингізу Каратаєву, енергійному діячеві епохи первісного накопичення (крім бізнесу захоплювався космічними епопеями братів Стругацьких), прийшла в голову несподівана думка – про те, що існуюча майже у всіх мовах приказка "гроші липнуть до грошей" має самий буквальний сенс.
Тривалість : 30 хв.13 сек.
Читець: Всеволод Кузнєцов
https://privatelink.de/?https://www.litres.ru/viktor-pelevin/prostranstvo-fridmana-38311753/